Вітаю Вас Гість
Субота
21.07.2018
22:10

Teaching English Language

Site menu
Calendar
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Holidays, events
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Login form
Clock
Music
Search
Weather
Tape-recorder
Archives files
Interrogatory
Mini-Chat
Statistics site

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Visits
Flag Counter
Flag Counter
Friends' sites
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Comments
    21.07.2018 Гість
    Teacher Poster

     

    Барвінкове, край мій чудовий 
    Чи є в цілім світі така ще краса? 
    Земля наша рідна в світанках бузкових 
    В  яскравім серпанку дівчини коса

     

                                                                                     

    Герб міста Барвінкового

     

     

     Прапор міста Барвінкового

    Барвінкове. Барвінківщина…

    Такі рідні й світлі слова, що зігрівають душу кожному, хто народився тут,  пронизують серце щемким відчуттям причетності кожного з нас до прадідівської й батьківської землі з її трагічною і величною історією.

    Наш край – це безмежжя степу з приходом козацької вольниці, наша материнська земля, багата на красивих і мудрих людей. Тут батьківський поріг, від якого відриваємося в юності, щоб пам’ятати все життя і повертатися сюди, відчуваючи в душі приємний трепет, бо це твоє, рідне, яке не проміняєш ні на які скарби.

    Славна традиція споконвіку існувала на нашій землі. Люди, вітаючись, вклонялися один одному, землі – годувальниці, рідному місту, батькам, сусідам, бажаючи їм здоров’я і благополуччя.

    Тож нехай не вмирає його славна історією минувшина, а люди, котрі живуть тут, будуть звеличувати його здобутки.

     

    Барвінкове – місто (з 1938 р.) районного підпорядкування Харківської області, районний центр Харк. обл. з 1923 р. Населення – 13 тис. чол. (2001 р.) Розташоване на крайньому південному сході області на кордоні із Слов`янським і Олександрівським районами Донецької обл. в 160 км. від обласного центру.

     

     

    Засновник міста - козак Барвінок                                                                              

     

                                                   

     

      

                                                                      

    Пам'ятник козаку Барвінку у місті Барвінковому

     

                                             Заповіт козака Барвінка

    Барвінкове миле, тобою пишаюсь,

    Люблю твої луки, безмежні поля.

    І струни у серці так ніжно співають,

    Бо очі природа твоя звеселя.

     

    Ти горя багато у свій час зазнало.

    І втрати, й безчестя в тяжкій боротьбі,

    Та дні потихеньку за днями спливали,

    Приносячи щастя і волю тобі.

     

    Минули ті дні, ті роки і століття…

    І слава про тебе у даль загула

    Здолавши і гніт, і тяжкі лихоліття,

    Прекрасна і дужа земля розцвіла

     

    Про тебе таке мріяв славний Барвінок,

    красу цю вбачав на яву й уві сні.

    Щоб поле твоє зарясніло садами,

    А в них залунали веселі пісні.

     

    Щоб паслась худоба, хатки щоб біліли,

    Забулося лихо, навік відійшло.

    Щоб люди веселі на ниві трудились,

    І все до ладу щоб у тебе було!

     

    … І ось він на площі світанок стрічає,

    Вдивляється в очі своїх земляків.

    А погляд стурбований ніби питає:

    - Чи раді ви?  Жаль… А я так же хотів… .

     

    Боріться за щастя, вам вистачить сили,

    А я вже не зможу – літа вже не ті.

    Шануйте усе, що руками своїми створили,

    Бо це найдорожче у вашім житті!

                                                Л. Болтнєва

    Project work "My Native Town Barvinkove" by Andrii Peresada (Form 11-B, 2015/2016)

    My Native Town Barvinkove from Ruslana Peresada
     
    Презентація "Ціна Перемоги (Визволителям м.Барвінкового та Харківської обл. від німецьких окупантів присвячується)"

    Ціна Перемоги (Визволителям м.Барвінкового та Харківської обл. від німецьких окупантів присвячується) from Ruslana Peresada
     

    Місто моє

    На березі річки Сухого Торця

    Стоїть невеличке містечко,

    Його заснував запорізький козак,

    Це місто Барвінковим зветься.

     

    Барвінкове любе, ти завжди прекрасне

    І в гарну погоду, і в днину ненасну.

    Пристін, Марусівка, Стружки й Копилівка,

    Ви добрая згадка про батька Барвінка,

    Чумацька гора і Барвінкова стінка,

    Ви добрая пам'ять про батька Барвінка.

     

    Барвінкова стінка стіною стояла,

    Від лютого ворога край захищала.

    Громили козаки любий вражий стан –

    Їх вів за собою Барвінок Іван.

     

    Барвінкове любе, ти завжди прекрасне

    І в гарну погоду, і в днину ненасну.

    Халоша, Редьківка, Кут, Тополівка,

    Ви добрая згадка про батька Барвінка,

    Майорська гора, Принада й Худівка,

    Ви добрая пам'ять про батька Барвінка.

     

    Люблю я Гарматчину гору весною,

    Коли знов природа стає молодою,

    Барвінкове цвітом весняним буяє,

    І кращого міста у світі немає,

     

    Барвінкове любе, ти завжди прекрасне

    І в гарну погоду, і в днину ненасну.

    Пристін, Марусівка, Стружки й Копилівка,

    Ви добрая згадка про батька Барвінка,

    Чумацька гора і Барвінкова стінка,

    Ви добрая пам'ять про батька Барвінка.

    Чумацька гора і Барвінкова стінка,

    Ви вічная пам'ять про батька Барвінка.

    Євген Гапон

    річка Сухий Торець

    Місто розташоване у долині річки Сухий Торець, яка ділить його навпіл, і на навколишніх північних і південних пагорбах.

    Через Барвінкове проходить залізнична лінія Харків – Донбас, яка була збудована в 1869 році як Курсько-Харківсько-Азовська зал. Від міста врізнобіч розходяться 6 автомобільних шляхів, які сполучають його із обласним центром,  іншими містами та селами району.

                Засноване в 1651 р. під час масового переселення українців з правого берега Дніпра після поразки війська Б.Хмельницького в битві під Берестечком і наступними масовими репресіями поляків проти українського населення. Північніше р. Орілі і Береки переселення ішло „під руку московського царя” на т.зв. Слобожанщину; південніше ішла запорізька колонізація. Таким чином, Барвінкове має запорізький генезис.

    Панорама слободи Барвінкове

                В 1651 році ватага запорожців під проводом І.Барвінка, отримавши „грамоту” від Коша, відправилася на схід і осіла на високому пагорбі над р. С.Торець, що іменувався Чумацькою горою, поблизу броду („перелазу”) ч-з річку. Бродом переправлялися на північний берег валки чумаків з різними товарами, передусім – сіллю, що видобувалася на соляних промислах Тора і Бахмута; за його перетин і подальший супровід чумаки сплачували податок Кошеві. Бродом користувались і татари для набігів на землі Ізюмського полку.

                В 1653 р. в Барвінковій Стінці (так спочатку називалось поселення) було освячено козацьку церкву: таким чином почався офіційний відлік історії міста. На Чумацькій горі було збудовано дерев`яну фортецю.

    Поселення неодноразово знищувалось, зокрема в 1668 і 1709 рр. царськими каральними загонами. Після 1709 до 1734 р. на його місці було згарище.

                В 1734 р. імператриця Анна дозволила запорожцям повернутися на старі місця поселень, з яких вони були вигнані Петром І за участь у російсько-шведській війні на боці Карла ХІІ. Відновлена Барвінкова Стінка в 1753 р. була включена до складу Слов`яносербії.

                З 1765 по 1775 рр. – центр Барвінковостінської паланки Нової Січі. Після скасування Запоріжжя входить  до складу то Новоросійської , то Харківської губерній. 

                Із відміною кріпосного права і проведенням залізниці в 1869р. Барвінкове бурхливо розвивається. З 1894 р.(можливо, раніше), коли в селі було збудовано перший паровий млин, починається стрімка індустріалізація поселення.

    Центр міста XIX - XX ст.

    Перед початком першої св. війни в Барвінковому було 24000 населення, працювало 9 парових млинів, машинобудівні підприємства „Луч”, з-д Соломахи та інші підприємства. В селі працювало комерційне училище, декілька шкіл (в т.ч. німецька), було збудовано 2 православних храми – Успенська церква (1884 р.) і Покровський собор (1902 р.). Останній було висаджено в повітря владою в 1934 р., а його матеріал поклали в підмурок збудованого в 1938р. елеватора.

     

                                                         

    Собор Покрови Пресвятої Богородиці    

      

        Свято-Успенський храм міста Барвінкового

    В роки революції і громадянської війни село було ареною запеклої боротьби між протиборчими силами.

               

    Панорама міста XIX ст.

                В 1923 р. стає центром району Ізюмського округу. В роки війни 1941-1945 років було майже дощенту зруйноване. Тричі в 1942-1943 рр. переходило з рук в руки.

                Після війни довго і важко відбудовувалось.

    Нині в місті працює декілька промислових підприємств (з-д „Червоний промінь”, рем.-транспортне підприємство (колишня „Сільгосптехніка”), база Укрдержрезерву („Хлібна база”), автотранспорне підприємство, декілька підприємств із переробки с\г сировини.) В місті є 4 загальноосвітні школи, професійний аграрний ліцей, лікарня, два будинки культури, районна, міська і дитяча бібліотеки, молодіжний центр, дитяча та юнацька спортивні та музична школи, стадіон, багато приватних торгових закладів, філіали банків „Аваль”, „Приватбанку”, „Регіонбанку”, „Мегабанку”.

    Місто в плані являє собою покладену набік літеру „Н”. Розділене річкою навпіл, воно складається з двох частин – адміністративно-торгової північної і промислово-транспортної південної, які з’єднуються двома мостами ч-з річку. Але загальна забудова міста хаотична через природні та історичні обставини. В долині річки будівництво велося на сухих ділянках навколо осель перших поселенців; на узвишшях – над ярами. Такі своєрідні „мікрорайони отримували здебільшого назви за прізвищами перших поселенців і іменувались сотнями. Назва „сотня” на позначення територіальної одиниці вживалася ще перед війною 1941-1945 рр. Нині вона вийшла з ужитку.