Вітаю Вас Гість
Субота
27.04.2024
20:44

Teaching English Language

Site menu
Calendar
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Events
Святковий календар. Спілкуємося українською мовою
Music
Data
Clock
Login form
Search
Weather
Tape-recorder
Archives files
Interrogatory
Mini-Chat
Statistics site

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Visits
Flag Counter
Flag Counter
Friends' sites
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Comments
    27.04.2024 Гість

    22 червня - День скорботи та вшанування пам'яті жертв Війни в Україні

    Мій перший вірш написаний в окопі


    Мій перший вірш написаний в окопі,
    на тій сипкій од вибухів стіні,
    коли згубило зорі в гороскопі
    моє дитинство, вбите на війні.

    Лилась пожежі вулканічна лава.
    Горіла хата. Ніч здавалась днем.
    І захлиналась наша переправа
    через Дніпро - водою і вогнем.

    Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
    Хрестилась баба, і кінчався хліб.
    Двигтів отой вузесенький окопчик,
    де дві сім'ї тулились кілька діб.

    О перший біль тих не дитячих вражень,
    який він слід на серці залиша!
    Як невимовне віршами не скажеш,
    чи не німою зробиться душа?!

    Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
    кривавий світ, обвуглена зоря! -
    а я писала мало не осколком
    великі букви, щойно з букваря, -

    той перший віршик, притулившись скраю,
    щоб присвітила поночі війна.
    Який він був, я вже не пам'ятаю.
    Снаряд упав - осипалась стіна.

    Л.Костенко

    Timer
    Teacher Poster
    Головна » 2017 » Червень » 21 » 22 червня - День скорботи та вшанування пам'яті жертв Війни в Україні
    14:30
    22 червня - День скорботи та вшанування пам'яті жертв Війни в Україні

    22 червня - День скорботи та вшанування пам'яті жертв Війни в Україні

    Мій перший вірш написаний в окопі


    Мій перший вірш написаний в окопі,
    на тій сипкій од вибухів стіні,
    коли згубило зорі в гороскопі
    моє дитинство, вбите на війні.

    Лилась пожежі вулканічна лава.
    Горіла хата. Ніч здавалась днем.
    І захлиналась наша переправа
    через Дніпро - водою і вогнем.

    Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
    Хрестилась баба, і кінчався хліб.
    Двигтів отой вузесенький окопчик,
    де дві сім'ї тулились кілька діб.

    О перший біль тих не дитячих вражень,
    який він слід на серці залиша!
    Як невимовне віршами не скажеш,
    чи не німою зробиться душа?!

    Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
    кривавий світ, обвуглена зоря! -
    а я писала мало не осколком
    великі букви, щойно з букваря, -

    той перший віршик, притулившись скраю,
    щоб присвітила поночі війна.
    Який він був, я вже не пам'ятаю.
    Снаряд упав - осипалась стіна.

    Л.Костенко

    Переглядів: 254 | Додав: ladyneferty | Рейтинг: 5.0/1
    Всього коментарів: 0
    avatar