Teaching English Language

Міжнародний день пам’яті Чорнобиля

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

З бідою, кажуть, тільки ніч

Потрібно перебути.

І знову сни прийдуть до віч,

Та біль принишкне спрутом.

А я принижений іду,

І дибиться дорога,

Несу у світ свою біду

Крізь сумніви й тривоги.

Несу, неначе немовля,

Що так зайшлося криком,

Аж захиталася земля

Тривожно й огнелико.

Хай світ довкруг її гуде,

Я буду колихати.

Її щоночі і щодень —

Біда повинна спати.

Віддати людям на землі себе

У кожнім добрім і гарячім слові,

Допоки світить небо голубе, Допоки світ займеться із любові.

Віддати все: і доброту, і мсту,

Що не дадуть й камінню збайдужіти,

І навіть злість, і зненависть святу,

Що світ Ілюзій може спопелити.

Віддати людям на Землі себе.

                                               В. Стащук

Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми втратимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова, що вгамує біль.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

Людство прагне Всесвіт осягнути
І себе у ньому зрозуміть,
А тривожне бути чи не бути?
Страшно над планетою висить
На землі, у домі вселюдському,
Протиріч і  негараздів – тьма
Будьмо, люди, обережні в  ньому,
Іншого житла у нас – нема.
Прилетіли птахи навесні,
Натомили у польоті крила.
Знову чути щебіт і  пісні,
І тривоги стримати несила.
Чи безпечні пущі  і ліси,
Чи немає для життя загрози?
Слухаю пташині голоси,
А на очі напливають сльози.
За днями дні, минав повільно рік.
За днями дні – і другого немає.
Нехай же лихо наше проминає.
І в   світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим  у сто крат,
Хай над землею чисте небо буде
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

Урятований світ – найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.

Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на Землю гірка зірка Полин.

О, Боже Великий, наш Боже, наш Боже!

Дай певність на радість, умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб злився дощами пекельний Чорнобиль.