Великий Кобзар у наших серцях
Плине час, як стрімкі води сивого Дніпра-Славути. Минають роки, десятиліття... Але ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну. Ніколи не погасне в серцях глибока шана до яскравого сузір'я полум'яних борців за народне щастя, до геніїв, що відлили свій талант рідній Батьківщині. Серед них Тарас Григорович Шевченко. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.
Не вмре повік Шевченкове ім 'я!
Йому, як сонцю, вічно пломеніти!
І буде пісня зроджена твоя,
Мов океан розбурханий, гриміти!
Живи, поете, в бронзі і в граніті,
Живи, поете, в пам 'яті людській,
Живи в піснях, живи у «Заповіті»,
У слові праведнім, у славі віковій! | 
